Держпраці розповіла, що потрібно знати працівнику та роботодавцю про випробувальний строк та кому його заборонено встановлювати
Держпраці зазначає, що трудове законодавство дає можливість установити випробувальний строк працівнику під час укладення трудового договору. Таку умову обумовлюють у наказі (розпорядженні) керівника про прийняття на роботу, з яким ознайомлюють працівника під розпис.
У разі, якщо трудовий договір укладають у письмовій формі, то до нього вносять умову про встановлення випробувального строку та його термін, що підтверджуватиме взаємну згоду сторін на його встановлення. Якщо такої умови в наказі про прийняття на роботу немає, то вважається, що працівника прийнято на роботу без випробувального строку.
Не встановлюється випробувальний термін для осіб, що є неповнолітніми (до 18 років);
• молодих робітників (які закінчили навчатись у професійних навчально-виховних закладах);
• осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
• молодих спеціалістів (після здобуття вищої освіти);
• інвалідів (які мають довідку МСЕК і направленні на роботу).
У червні 2016 р. набрали чинності зміни, згідно з якими розширився перелік осіб, для яких не можна встановлювати випробувальний термін при прийнятті на роботу, а саме:
• осіб, які перемогли в конкурсі на заміщення вакантної посади;
• вагітних жінок;
• осіб, що проходили стажування в роботодавця з відривом від основної роботи;
• матерів, які самостійно виховують дитину віком до 14 років (дитину-інваліда);
• осіб, що працюють за строковим трудовим договором до одного року;
• осіб, що працюють тимчасово або на період сезонних робіт;
• осіб, обраних на посаду;
• осіб, які переміщенні всередині підприємства.
Крім цього, випробувальний термін не встановлюється для працівників, прийнятих на роботу до підприємства іншої місцевості (при переведенні), та у законодавчо визначених випадках.

Тривалість випробувального терміну
Випробувальний термін при прийнятті на роботу становить:
• не більше 3 місяців — у загальних випадках;
• не більше 1 місяця — для робітників;
• не більше 6 місяців — в окремих випадках за погодженням з профспілкою.
Термін випробування вважається завершеним, якщо працівник продовжує працювати, тобто успішно пройшов термін випробування. Розірвання трудового договору з таким працівником стає можливим лише в загальному порядку. Після закінчення випробування трудовий договір такого працівника стає безстроковим. Новий наказ в цьому випадку не видається.
Працівник, який не відповідає займаній посаді або виконуваній роботі, звільняється впродовж терміну випробування, про що письмово повідомляється за 3 дні.
Останній день роботи вважається днем звільнення працівника. У день звільнення роботодавець видає працівнику трудову книжку, проводить розрахунок. Якщо звільнення працівника здійснено за ініціативою роботодавця, то у день звільнення вручається і копія наказу про припинення трудового договору.
Державний інспектор Ю.В. Гайчук

Чи може жінка, що виховує дитину, народжену в цивільному шлюбі і в свідоцтві про народження якої вказаний батько, отримати соціальну відпустку?
Держпраці нагадує, що відповідно до ст. 19 Закону про відпустки жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
Згiдно з постановою Пленуму ВСУ одинокою матiр'ю слiд вважати жiнку, яка не перебуває в шлюбi й у свiдоцтвi про народження дитини якої вiдсутнiй запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказiвкою матерi; вдову; iншу жiнку, яка виховує й утримує дитину сама.
Оскiльки п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустку визначає одиноку матiр як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання (алiменти) для надання вiдпустки значення не має.
Якщо жiнка дiйсно є одинокою матiр'ю, то вона подає довiдку з органiв реєстрацiї актiв громадянського стану. Проблема виникає з наданням такої вiдпустки розлученiй жiнцi, оскiльки батько в дитини є i в багатьох випадках спiлкується з нею i бере участь у її вихованнi.
Більше того, ст. 157 СКУ визначає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той iз батьків, хто проживає окремо вiд дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні i має право на особисте спiлкування з нею.
Статтею 158 СКУ передбачено, що за заявою матерi, батька дитини орган опiки та пiклування визначає способи участi у вихованнi дитини та спiлкуваннi з нею того з батькiв, хто проживає окремо вiд неї.
У разi ухилення батька вiд виконання своїх обов'язкiв з виховання дитини мати має право звернутися до cуду з позовом про позбавлення його батькiвських прав.
Чинне законодавство не мiстить конкретного перелiку документiв, якi слiд подати розлученiй жiнцi, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соцiальної вiдпустки.
Для пiдтвердження права на таку вiдпустку в цьому разi роботодавцю має бути пред'явлено будь-який офiцiйно складений, оформлений та засвiдчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовiрнiстю пiдтверджується вiдсутнiсть участi батька у вихованнi дитини.

Це, наприклад, може бути:
• рiшення суду про позбавлення вiдповiдача батькiвських прав;
• ухвала суду або постанова слiдчого про розшук вiдповiдача у справi за позовом про стягнення алiментiв;
• акт, складений соцiально-побутовою комiсiєю, створеною первинною профспiлковою органiзацiєю чи будь-якою iншою комiсiєю, утвореною на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, або акт дослiдження комiтетом самоорганiзацiї населення тощо.
Крім того, необхідно надати свідоцтво про народження дитини.
Державний інспектор Ю.В. Гайчук

Державна служба з питань праці розповіла, як надавати додаткову оплачувану відпустку учасникам бойових дій та інвалідам війни
Як нагадує Держпраці, учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом №3551-XII, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, що зафіксовано у ст. 77-2 КЗпП та у ст. 16-2 Закону «Про відпустки».
Оскільки спеціальних застережень у цих нормах не зроблено, то право на додаткову відпустку мають як основні працівники, так і сумісники. Оплата відпусток здійснюється за рахунок коштів установ та організацій. Дана відпустка не належить до категорії щорічних.
Перелік осіб, які належать до учасників бойових дій та інвалідів війни, наведено відповідно у ст. 6 та 7 Закону №3551. Для роботодавця головне, щоб свій статус працівник підтвердив відповідним посвідченням інваліда війни або учасника бойових дій. Підставою для надання додаткової відпустки для учасника бойових дій чи інваліду війни є вищезазначений документ із відповідною заявою працівника.
Держпраці також повідомляє, що тривалість додаткової відпустки не залежить від стажу роботи та надається під час підтвердження статусу учасника бойових дій чи інваліда війни.
Додаткова відпустка учасникам бойових дій та інвалідам війни надається:
1) понад щорічну основну та додаткові відпустки. Відповідно дні цієї відпустки не враховуються під час порівняння з установленою граничною тривалістю відпустки — 59 (69) к. дн. на рік (ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки);
2) з урахуванням святкових та неробочих днів, визначених ст. 73 КЗпП. Тобто вони оплачуються та включаються в загальну тривалість відпустки, а не подовжують її;
3) повної тривалості з розрахунку на календарний рік незалежно від кількості фактично відпрацьованого часу в році.
Зверніть увагу! Додаткову відпустку для учасників бойових дій та інвалідів війни не можна:
• перенести на інший період або подовжити у разі хвороби працівника;
• перенести на наступний календарний рік;
• поділити на частини;
• замінити грошовою компенсацією.
Крім того, не допускається відкликання працівника з такої відпустки, адже до ст. 12 Закону про відпустки, яка визначає порядок відкликання працівників з щорічної відпустки, ніяких змін внесено не було.
У разі звільнення працівника, який має право на зазначено відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки!
Державний інспектор Ю.В. Гайчук